Самопідготовка органічно поєднана з навчальними заняттями, на яких вирішуються загальноосвітні, розвивальні (корекційні), виховні завдання.
Разом із тим вихователь з глибоким знанням справи та специфічних особливостей цього виду навчальної праці надає конкретну індивідуальну допомогу тим школярам, які її потребують. Вона повинна бути завжди своєчасною, оскільки занадто рання допомога демобілізує учня, розслабляє його волю, а запізніла — призводить до зайвої витрати часу, зменшує інтерес до виконання роботи.
Для учнів, яким потрібна допомога під час роботи, вихователем створюються групи консультантів із двох-трьох учнів, які добре знають цей матеріал. При цьому роль вихователя залишається організувальною і спрямовувальною.
Наявність словників і довідників на партах під час самопідготовки привчає учнів до самостійного їхнього використання. Така організація самопідготовки сприяє формуванню в молодших школярів навичок самостійності.
Результативність самопідготовки значною мірою залежить від уміння молодших школярів аналізувати хід і результати своєї роботи. Самоконтроль передбачає критичне ставлення до своєї праці, усвідомлення й виправлення помилок, виховує почуття обов'язку, відповідальності, сприяє вдосконаленню навичок розумової діяльності.
Вихователь повинен поступово знайомити учнів із різними прийомами самоконтролю виконаної роботи:
● зіставте написане з текстом;
● зіставте написане з вивченим правилом;
● перевірте написання за словником;
● перевірте хід своїх міркувань за пам'яткою, алгоритмом, схемою тощо.
Виконання письмових домашніх робіт обов'язково перевіряється вихователем, але здійснюється словесне оцінювання виконаної учнем роботи. Найважливіша роль відводиться змістовому аспекту оцінювання. Вихователь зобов'язаний лаконічно, але достатньо зрозуміло проаналізувати труднощі, зорієнтувати школяра на поліпшення результату. (за матеріалами сайту http://ukped.com/vihovni-zahodi/5666-samopidhotovka-nestandartni-pidkhody-v-umovakh-hrupy-prodovzhenoho-dnia.html)
 Ігрова кімната
Готуємось до самопідготовки
| 
